Дискримінація: як розпізнати та протистояти їй в Україні, Вірменії, Грузії та Молдові

Дискримінація — це не лише абстрактне поняття з підручників з прав людини. Це щоденна реальність для багатьох людей. Розуміння її форм і знання алгоритмів протидії є ключем до побудови більш справедливого суспільства. Особливо це актуально для країн, які проходять складний шлях євроінтеграції та демократичних реформ, серед яких Україна, Вірменія, Грузія та Молдова.
Що таке дискримінація? Визначення та ознаки
Дискримінація — це порушення прав, свобод та законних інтересів людини або групи людей через їхню приналежність до певної соціальної категорії.
Ключові ознаки:
Поведінка або рішення (відмова, обмеження, перевага).
Заборонена підстава (ознака, через яку відбувається утиск).
Порівняння з іншою людиною (яка знаходиться в аналогічній ситуації, але не має такої ознаки).
Заборонені підстави в законодавстві більшості країн:
Раса, колір шкіри, етнічне походження
Стать, гендерна ідентичність
Вік
Інвалідність
Громадянство
Релігійні переконання
Сексуальна орієнтація
Політичні погляди
Соціальний статус, майновий стан
Місце проживання
Мова спілкування
Важливо: Дискримінація буває не лише прямою (відкрита відмова), але й опосередкованою (нейтральне правило, яке ставить певну групу в невигідне становище).
Приклади з життя в контексті України, Вірменії, Грузії, Молдови
Кожна країна має свої специфічні виклики, пов’язані з історичним, соціальним та культурним контекстом.
🇺🇦 Україна:
Мовна дискримінація: Вимога спілкуватися лише українською мовою в сфері обслуговування до російськомовного клієнта (або навпаки — відмова обслуговувати за відсутності російської мови у працівника). Після початку повномасштабної війни також посилилися прояви дискримінації щодо громадян Росії.
Дискримінація ВПО: Відмова в оренді житла або прийнятті на роботу через статус внутрішньо переміщеної особи зі сходу України.
Дискримінація людей з інвалідністю: Відсутність пандусів або ліфтів у державних установах, що унеможливлює доступ до послуг.
🇦🇲 Вірменія:
Гендерна дискримінація: Традиційне розподілення гендерних ролей може призводити до того, що жінкам відмовляють у наймі на “нежіночі” керівні посади або в IT-сфері. Поширена проблема із секстингом на роботі.
Дискримінація Єзидів та інших меншин: Представники національних меншин можуть стикатися зі складністю доступу до якісної освіти та медицини, а також з упередженнями в суспільстві.
🇬🇪 Грузія:
Дискримінація ЛГБТК+ спільноти: Одна з найбільш гострих проблем. Це може бути як відкрита агресія, так і прихована дискримінація при наймі на роботу, оренді житла чи обслуговуванні в закладах.
Етнічна дискримінація (азербайджанці, вірмени, месхетинські турки): Складності з інтеграцією, отриманням освіти рідною мовою та рівним доступом до державних послуг.
🇲🇩 Молдова:
Дискримінація ромів: Найуразливіша група, яка стикається з дискримінацією у всіх сферах: від доступу до освіти та охорони здоров’я до працевлаштування та житла.
Дискримінація людей з інвалідністю: Аналогічно до України, фізичні бар’єри та соціальні стереотипи обмежують повноцінну участь у житті суспільства.
Політична дискримінація: У деяких випадках можуть траплятися упередження через політичні погляди, особливо в контексті поділу суспільства на євроінтеграційний та проросійський табори.
Алгоритм дій: як протидіяти дискримінації?
Якщо ви стали свідком або жертвою дискримінації, діяти потрібно чітко та послідовно.
Крок 1: Фіксація факту
Зберіть докази: це найважливіше. Фіксуйте все.
Аудіо- та відеозаписи (на диктофон у телефоні, камеру спостереження в закладі).
Скріншоти листування, вакансій з дискримінаційними вимогами.
Свідки: Запишіть контакти людей, які все бачили або чули.
Письмові відмови: Якщо вам відмовляють, намагайтеся отримати письмове пояснення з підписам та печаткою.
Крок 2: Звернення до керівництва порушника
Напишіть офіційну скаргу на ім’я керівника компанії, закладу чи установи. Вкажіть дату, час, обставини, наведіть докази, посилайтесь на закони вашої країни (напр., Закон України “Про запобігання та протидію дискримінації”). Вимагайте провести службове розслідування та притягнути винних до відповідальності. Подайте скаргу в письмовому вигляді з відміткою про прийняття або зареєстрованим листом.
Крок 3: Звернення до державних органів
Якщо внутрішнє розслідування не допомогло або порушник — державна установа, звертайтесь до спеціалізованих органів:
Україна: Офіс омбудсмена, Уповноважений ВРУ з прав людини.
Вірменія: Захистник прав людини (Омбудсмен) Вірменії.
Грузія: Офіс народного захисника (омбудсмена) Грузії.
Молдова: Центр по правам людини Молдови, Омбудсмен.
Також можна звертатися до поліції або прокуратури для порушення кримінальної чи адміністративної справи.
Крок 4: Звернення до громадських організацій
У кожній країні існують численні НГО, які спеціалізуються на захисті прав різних груп:
Правозахисні центри (наприклад, “Ла Страда” в Молдові та Україні).
Організації, що захищають права ЛГБТК+.
Фундації допомоги людям з інвалідністю.
Етнічні асоціації.
Вони можуть надати безкоштовну юридичну допомогу, супроводжувати вашу справу в суді та залучити громадську увагу.
Крок 5: Супровід ЗМІ та соціальні мережі
Публічність — потужний інструмент. Звернення до журналістів або публікація історії (з доказами) у соціальних мережах часто примушує порушника реагувати швидше, ніж офіційні скарги. Однак це слід робити обережно, з оглядом на безпеку.
Крок 6: Судовий захист
Остаточним інструментом є звернення до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Це найскладніший шлях, який вимагає кваліфікованого юриста, але часто саме він дозволяє не тільки відстоювати свої права, але й створити важливий прецедент.
Висновок
Боротьба з дискримінацією — це не лише справа юристів і активістів. Це щоденна практика кожного з нас:
Бути обізнаним та вміти розпізнати дискримінацію.
Не мовчати, коли ви є її свідком.
Підтримувати тих, хто постраждав.
Виховувати в собі та оточуючих повагу до різноманіття та рівності.
Законодавство України, Вірменії, Грузії та Молдови в цілому відповідає європейським стандартам у сфері протидії дискримінації. Головний виклик — зміна суспільної свідомості та гарантія реального, а не паперового виконання цих законів. Кожен випадок протидії робить ваші країни кроком ближчими до справді справедливого суспільства.