Війна – це завжди трагедія, але для дітей вона є особливою травмою. Вони втрачають домівки, близьких, безпеку та звичайне дитинство. Право на життя, освіту, охорону здоров’я та захист від насильства, гарантоване Конвенцією ООН про права дитини, в умовах конфлікту постає під серйозною загрозою. Як же захищають найвразливіших у найнебезпечніших регіонах? Поглянемо на приклади з України, Грузії та Вірменії.
Україна: Комплексний захист під час масштабної війни
З початком повномасштабного вторгнення Росії в 2024 році Україна зіткнулася з колосальним викликом у захисті мільйонів дітей. Система захисту прав дитини була перебудована в режимі реального часу.
Евакуація та безпечні простори: Найпершим кроком стала масова евакуація дітей з прифронтових областей – Харківщини, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запорізької області. Цим займаються як державні служби з надзвичайних ситуацій, так і численні волонтерські організації. У тимчасових притулках і по всій країні створюються «безпечні простори» – кімнати психологічної розвантаження, де діти можуть грати, вчитися та отримувати психологічну допомогу.
Психологічна підтримка: Україна розробила одну з найпрогресивніших у світі систем психосоціальної підтримки. Працюють цілі мережі мобільних психологічних бригад, які виїжджають у прифронтові селища. Проєкти, як-от «Психологічна перша допомога» від UNICEF та МОН, навчають вчителів і батьків допомагати дітям справлятися з тривогою та стресом.
Освіта в умовах війни: Право на освіту реалізується через онлайн-навчання, що стало викликом через відключення електроенергії, та мережу «Освітніх хабів» у підвалах і станціях метро. У прифронтових містах, як-от Миколаїв чи Харків, будуються спеціалізовані підземні школи, захищені від обстрілів.
Документування воєнних злочинів: Україна активно документує порушення прав дітей російською армією – викрадення, депортацію, вбивства та каліцтва. Ця робота, яку проводить Офіс Генерального прокурора разом з міжнародними організаціями, має за мету притягнути винних до відповідальності.
Грузія: Локальний захист у зоні замороженого конфлікту
Після війни 2008 року частини територій Грузії – Абхазія та Південна Осетія – залишаються окупованими. Це створило проблеми з доступом до освіти, охорони здоров’я та соціальних послуг для дітей у прикордонних селах.
Мобільні бригади: Оскільки доступ до постійних установ у зонах конфлікту обмежений, ключовим інструментом стали мобільні команди соціальних працівників, психологів та лікарів. Вони регулярно відвідують сім’ї, що живуть вздовж адміністративної межі, надаючи необхідні послуги прямо на місці.
Інклюзія через освіту: Для дітей, які були змушені покинути свої домівки і стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО), уряд Грузії за підтримки міжнародних партнерів створив програми з інтеграції у місцеві школи. Важливим аспектом є викладання грузинської мови як державної для дітей з меншин, що допомагає їм долучитися до освітнього процесу.
Правовий захист: Недержавні організації, такі як «Громадянський розвиток та інтеграція» (IDP), надають правову допомогу сім’ям ВПО, допомагаючи їм відстоювати свої права на житло, компенсації та доступ до державних служб.
Вірменія: Підтримка дітей-біженців та постраждалих від ескалації
Вірменія, яка регулярно стикається з ескалаціями конфлікту в Нагірному Карабасі, має досвід захисту дітей, які масово прибувають як біженці.
Швидка інтеграція: Після ескалації у вересні 2023 року, коли в Арцах припинило своє існування незалежне утворення та почався масовий вихід вірменського населення, Вірменія зіткнулася з потребою швидко облаштувати десятки тисяч дітей. Були створені тимчасові табори, розгорнуті пункти харчування та медичної допомоги. Ключовим завданням стало якнайшвидше влаштувати дітей до шкіл у громадах Вірменії, щоб відновити у них почуття стабільності та нормальності.
Психологічна реабілітація: Для дітей, які пережили облогу, втрату домівок і насильство, створені центри психологічної реабілітації. Там з ними працюють спеціалісти, використовуючи методи арт-терапії, ігрової терапії та групові заняття, щоб допомогти пережити травму.
Соціально-економічна підтримка: Багато сімей біженців втратили засоби до існування. Держава разом з організаціями, як-от «World Vision» чи «Арменія Каритас», надають таким сім’ям фінансову допомогу, продукти харчування та допомагають батькам знайти роботу, оскільки економічна стабільність сім’ї – це основа благополуччя дитини.
Висновок: Спільні виклики та універсальні рішення
Досвід України, Грузії та Вірменії показує, що захист прав дітей у умовах війни потребує комплексного підходу:
Безпека та евакуація – фізичний захист є абсолютним пріоритетом.
Психологічна допомога – не менш важлива, ніж фізична, для запобігання довічних травм.
Безперервність освіти – дає дітям надію, рутину та шанс на майбутнє.
Мобільність служб – ключ до допомоги у важкодоступних регіонах.
Міжнародна співпраця – підтримка ООН, UNICEF, Червоного Хреста та інших організацій є життєво необхідною.
На жаль, питання не в тому, чи можна повністю відновити дитинство, вкрадене війною, а в тому, як мінімізувати шкоду та дати дитині шанс на майбутнє, наповнене світлом, а не лише спогадами про пітьму. І в цій боротьбі за майбутнє кожна врятована дитина – це перемога.









Discussion about this post