Як громадяни можуть вимагати відкритість у влади? Інструменти доступу до інформації

Відкритість влади — це не просто модне слово, а фундамент сучасного демократичного суспільства. В Україні право громадян на доступ до публічної інформації гарантоване Конституцією та спеціальним Законом “Про доступ до публічної інформації”. Але знання про те, якими інструментами можна скористатися, часто залишається теоретичним. На практиці кожен громадянин має цілий арсенал законних способів отримати від державних органів, місцевих рад чи держпідприємств відомості, що становить суспільний інтерес.
Найпростішим та найпоширенішим інструментом є письмовий інформаційний запит. Його можна подати в будь-який орган влади електронною поштою, через офіційний веб-портал або завітавши особисто. Закон вимагає, щоб запит був розглянутий протягом 5 робочих днів (а в окремих випадках — до 20 днів). У запиті важливо чітко сформулювати, яку саме інформацію ви хочете отримати. Відмовити можуть лише у випадках, передбачених законом (наприклад, якщо інформація становить державну таємницю або порушує права третіх осіб), але таку відмову можна оскаржити.
Ефективним механізмом є перегляд офіційних веб-сторінок органів влади. Закон зобов’язує їх оприлюднювати масив відомостей у відкритому доступі в розділі “Про доступ до публічної інформації”. Там можна знайти статутні документи, інформацію про бюджет, звіти про діяльність, дані про державні закупівлі тощо. Якщо потрібної інформації на сайті немає, її відсутність вже є порушенням, про яке можна повідомити уповноваженому з прав людини або до суду.
Для більш складних або системних питань існують громадські ради при органах влади. Члени таких рад мають більші можливості для отримання інформації та впливу на рішення. Активні громадяни також можуть ініціювати громадські слухання з важливих питань, що зобов’язує владу презентувати свою позицію та аргументи публічно. Не варто забувати і про ЗМІ: журналісти часто використовують інструменти запитів для розслідувань, а їхні публікації можуть стати каталізатором для надання інформації широкому загалу.
Якщо органи влади ігнорують запити або відмовляють безпідставно, на захисті прав громадянина стоїть Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та спеціалізований орган — Офіс Омбудсмена з питань доступу до публічної інформації. До них можна звернутися зі скаргою, і вони мають повноваження проводити перевірки та давати обов’язкові до виконання розпорядження. Останньою інстанцією завжди залишається суд. Судові позови щодо доступу до інформації — це потужний сигнал владі про те, що громадяни готові відстоювати свої права. Досвід показує, що навіть загроза судового розгляду часто спонукає чиновників виконувати закон.
Також варто згадати про електронні петиції. На офіційному порталі е-петицій українці можуть не лише висловлювати свої пропозиції, але й вимагати від влади публічних пояснень щодо певних рішень або ситуацій. Якщо петиція набирає необхідну кількість голосів, орган влади зобов’язаний її розглянути та дати офіційну відповідь.
Таким чином, вимога відкритості — це не абстрактне право, а набір конкретних дій. Від простого запиту до судового позову. Успіх залежить від знання законів, наполегливості та готовності використовувати всі наявні інструменти. Коли громадяни активно цього домагаються, вони не лише отримують потрібні дані, але й формують середовище, де влада відчуває реальну відповідальність перед суспільством. Відкритість не дарують — її послідовно і наполегливо вимагають. І саме в цьому процесі народжується справжня громадянська участь та контроль за владою.